Про нас
Школо моя, радість моя, невпізнаною зробили тебе роки … Та все ж ти така рідна, світла, дорога. Бо ти – колиска, ти – гавань, ти – рідний дім великої дружної сім’ї. Повернімося у той далекий 1966 рік…
У тихому, затишному куточку піднеслася ти над землею. І потекли дзвінкими, веселими струмочками до тебе вони, твої перші учні. Вони, як бджоли на мед, летіли до тебе, бо кликав їх той малиновий дзвін…
Уже через декілька років про тебе, школо, знали всі. Знали і тут, у рідному селі , і далеко за його межами. Твої випускники – то кращі люди нашої тоді величезної Вітчизни. Пройшли роки, десятиліття… А ти, школо, така ж рідна і близька, така ж бажана, бо ти – альма-мати, ти – дороговказ, ти – маяк!.. Сьогодні твої коридори ніби ширші, а класи – світліші. Та так воно і є, бо тут все по-новому.
Школа - це не тільки стіни. Насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це педагоги: і ті, хто щодня переступають поріг, сіючи зерна доброго, розумного, вічного, і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони у пам’яті учнів, колег, і вчителі – пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців.
Школа – це храм науки, добра, людяності, творчості. Відкриття одвічних істин життя, пізнання незбагненності живої природи, становлення характеру – усе це дається кожній людині у школі.
У 1939 році вперше в історії села Мала Лука почала діяти церковно-приходська початкова школа, викладали предмети польською мовою. Після возєднання зі Східною Україну навчання в школі почали вести українською мовою. У 1950 році школа стала 7-річною. У цей час приїхало працювати багато вчителів зі сходу. 1960 рік відбулася реорганізація школи у 8-річну.
Час минав, а життя набувало своїх розмахів. І стало тісно нашим діткам навчатися в тих маленьких, тісних кімнатах. Тому вирішили збудувати нову світлицю знань.
У 1964 році було закладено перший камінь цього храму науки.
Осінній день 1 вересня став хвилюючою подією для села Мала Лука. Рівно 50 років тому було урочисто відкрито школу, яку побудовано протягом 1964 – літа 1966. У школи день народження.
У народі кажуть: який господар, такий і дім. Нам, учням та вчителям, пощастило. Школою завжди керували, керують і нині мудрі, далекоглядні наставники на життєвій ниві, невтомні, самовіддані - аж до самопожертви - трудівники, терплячі, лагідні, високосвідомі громадяни своєї Вітчизни, перейняті найгуманнішими ідеалами людствва.
Білоус Анатолій Іванович – Людина, яка знала всі буття школи, прикладав всі зусилля для того, щоб школа була збудована як найшвидше. В цьому йому допомагали і самі учні разом зі своїми вчителями
Першим директором нової школи був Мудрий Михайло Миколайович. На займані посаді 4 роки. У житті він керувався такими моральними категоріями: якщо хочеш гідно прожити життя, збудуй дім, виховай сина, посади дерево. Про нього можемо сказати, що він виховав цілий сад (у прямому й переносному значенні): адже постійно дбав про спільний дім - школу, яка за роки його роботи виховала стільки синів та доньок, що в них, своїх учнях, він продовжив себе на десятиліття.
Олексійко Василь Петрович 1971-1973 рр. Добра, щира людина, для якої чужі проблеми були власними, а чиясь гідність, мов своя. Керував прекрасним педколективом, який сіяв у дитячі душі добре , розумне , вічне.
Казанішен Микола Іванович 1973 -1976рр. Ентузіаст, компетентний, господарник і невтомний педагог. Зарекомендува себе, як розумний, вдумливий і справедливий керівник, дбав про те , щоб у школі було комфортно як вчителеві, так і учневі..У нього був свій стиль роботи – максимум поваги до людини, постійний творчий пошук, нові звершення… Він звик бути піонером у всьому: адже істина життя – у відкритті незвіданих вершин, нових зірок. Однією з них була в роки його керівництва наша школа. З таким минулим можна й у майбутнє.
Кушнір Йосип Михайлович у кожній людині, у малі й дорослі , в учневі й учителеві умів знаходити все позитивне, усі поважали і любили його. Умів вислухати, підтримати і у важку хвилину прийти на допомогу.
Право керувати – почесне право, і його треба заслужити високим професіоналізмом, чесною і самовідданою працею, а для цього слід навчитися поважати людей, бути стриманим, чуйним і доброзичливим до них, уміти слухати і чути вчителя, завжди відчувати биття пульсу шкільного колективу. Цього завжди дотримувався розумний і перспективний - Бурак Микола Павлович , який керував в 1977-1985рр.
Хамчук Степан Богданович керував школою в найскладніші роки, в роки перебудови, коли потрібно було кардинально змінювати ідеали та цінності, знайти нові технології впливу на дітей. Степан Богданович зумів в цій складній обстановці знайти єдино правильний напрямок - виховання сімейних цінностей, духовного та морального початку і школа завжди був тим будинком, в якому знаходили відповіді на свої питання не тільки учні, але й батьки.
З 1989 року директором школи став молодий, талановитий та енергійний керівник – Дзіх Богдан Романович . Очоливши школу, він поставив собі за мету продовжувати всі добрі традиції напрацьовані багатьма поколіннями вчителів школи та досягти нових успіхів і звершень в ім’я процвітання і слави Малолуцької школи – храму Науки, Миру і Добра.
Жінка, дружина, мати, керівник - і все це одна-єдина людина – Шмигельська Олена Володимирівна 1992-1998рр. Добра, усміхнена вона знаходила спільну мову не лише з дітьми, які щиро любили її за розуміння, співчуття, а й з учителями, які поважали її й цінували за душевність, вимогливість.
Учительська доля складається з декількох чинників, серед яких головним є результат педагогічної діяльності. У доробку Хоми Ганни Михайлівни немає «браку», тому що цей педагог своїм професійним кредом обрав благородне прагнення зростити в молодій людині особистість. Тридцять три роки віддавала вона свої знання і душевне тепло дітям, скрупульозно, крок за кроком, вела їх по життєвому руслу, застерігаючи від помилок, підтримуючи у випробуваннях, радіючи злетам і перемогам вихованців
Ганна Михайлівна була прикладом для всіх і в усьому, тому не випадково її власні діти обрали професію педагога.
Кузьмак Галина Йосипівна 2000- 2010рр. Їй притаманні принциповість, вимогливість, відповідальність і справжня інтелігентість. Учителька пройшла довгий професійний шлях від піонервожатої до директора школи.
Творча, наполеглива, працьовита – вимоглива до себе, учнів та вчителів, смілива у судженях і справедлива у діях, вона понад усе любила свою професію, школу, учнів. Багато років і сил віддано улюбленій справі. Та все так же світиться щирістю та повагою до дітей і колег погляд Галини Йосипівни.
Сучасна ділова леді? Пригадалися слова Ліни Костенко:
Спадковість Совість Мрія Інститут
Любов Життя Минуле Труд…
Ці слова, звичайно ж, про нашого теперішнього директора Кирилів Ірину Йосипівну. Вона впевнена: життя - це не те, що прожито, а те, що треба прожити ще. Не боятися нового, сміливо йти йому назустріч, бути творцем, а не пасивним спостерігачем, формувати людину з інноваційним типом мислення, культури - професійне кредо Ірини Йосипівни. Тому вона відкрито йде назустріч вітрам, даруючи свою чарівну усмішку, яка завжди приносить успіх.
Вклоняємося вчителю своєму, -
Володареві слова і пера,
Крізь біль і радість, роздуми і втому
Любов його безсмертна проросла
Учитель – це не тільки той, хто передає учням знання та вміння. Це передусім той, у кого дитина, як у батька і матері, вчиться жити. Діти пізнають світ головним чином через поведінку тих, кого вони щодня бачать поруч, хто ставить перед ними вимоги.
Школа з вдячністю ставиться до тих, хто закладав і формував традиції, чиї здібності і професіоналізм були направлені на навчання учнів, це - ветерани-вчителі, які сьогодні перебувають на заслуженому відпочинку. Вони чимало сил віддали навчанню і вихованню учнів. На педагогічному досвіді старших товаришів виросла ціла плеяда вчителів, які нині становлять ядро колективу.
Ми пам’ятаємо кожного, хто присвятив цій нелегкій справі своє життя.
Вівчар Ольга Миколаївна, вчитель початкових класів.
Краснянська Галина Миколаївна, вчитель української мови та літератури.
Казанішен Лідія Іванівна, вчитель російської мови і літератури.
Гавришко Ірина Степанівна, вчитель географії.
Гамрач Ярослав Степанович, вчитель німецької мови.
Хома Ганна Михайлівна, вчитель російської мови і літератури.
Осадців Марія Павлівна, вчитель початкових класів.
Дорогі вчителі! Завдяки Вам тримається наша школа. Ваш талант любові до дітей, до своєї праці захоплює. Ви виконуєте найпочеснішу місію — впливаєте на людську душу тонкими інструментами: чистою совістю і золотими руками. Тож збережіть на довгі роки бадьорість духу і свіжість вражень!
Минають роки, змінюючи все на своєму шляху, до школи поспішають діти випускників діти їхніх дітей... Проте одного не зможе змінити час: вчительської любові до своїх вихованців, їх відданості своїй справі, бажання передати всі свої знання тим, хто з допитливими очима переступив поріг рідної школи.
Наша школа – це мала держава, золотим фондом якої є діти, вчителі, батьки.
Ми сьогодні
· Це 57 школярів, здібних і талановитих, розумних і винахідливих, артистичних і творчих;
· Це 14 вчителів, наполегливих і працьвитих, творчих та ініціативних, відданих дітям та своїй школі;
· Це найближчі та найрідніші, люблячі та віддані, для яких діти найбільша цінність – це батьки.
Ось і прочитано останню сторінку книги... Але ми не ставимо крапку, бо життя продовжується. Велика, дружна шкільна сім’я знову й знову зустрічатиме першокласників, а кожної весни проводжатиме у далеку дорогу самостійного життя своїх випускників.
Пройдуть роки, десятиліття... , а ти, школо, сіятимеш, у молоді душі те розумне, добре, вічне, втілюватимеш у життя свої нові плани, цікаві задуми.
Ітимуть і йтимуть до тебе твої вихованці і нестимуть із тих далеких доріг свою любов, вдячність, свою радість і часточку уже навчених життям сердець.
І скільки б не було тобі, школо, років – 50, 70 чи 100... ти будеш такою ж молодою, рідною, жаданою, бо ти – найкраща, ти – наша друга мати, ти – найсвятіше, що є в душі кожного твого учня.
Наші користувачі
Тут ви можете описати типових користувачів, а також те, чому цей проект важливий для них. Це хороший спосіб для того, щоб користувачі повторно відвідували ваш сайт.